• Учасникам
• База знань
• Пенсійні фонди у світі
Версія для друку

У світі існують різні моделі пенсійних систем, що ґрунтуються на трьох основних стратегіях: солідарній, накопичувальній і змішаній.

Солідарна стратегія полягає у наступному: ті, хто працюють, утримують пенсіонерів.

Накопичувальна стратегія припускає функціонування державних, корпоративних і приватних накопичувальних пенсійних програм, за допомогою яких формується майбутня пенсія громадянина. Принципова особливість накопичувальної пенсії полягає в тому, що вона є особистою власністю пенсіонера.

Змішана стратегія припускає комплексне використання в пенсійній моделі елементів солідарної і накопичувальної стратегій.

Нині солідарна і накопичувальна стратегії в чистому вигляді трапляються рідко. Змішана стратегія – найчастіше застосовується різними країнами світу.

Світовий досвід організації національних пенсійних систем показує, що додаткові недержавні пенсії займають істотну частку в загальному рівні пенсійного забезпечення.

Недержавні пенсійні фонди в усіх країнах світу визнані важливими соціальними інститутами щодо поліпшення матеріального становища непрацездатних членів суспільства і мають високий рівень довіри громадян до пенсійної накопичувальної системи.

У цьому розділі Ви можете ознайомитися з найефективнішими і передовими пенсійними системами різних країн:

Швеція

У 1999 році у Швеції було введено нову трирівневу пенсійну систему.

Перший рівень – розподільна система.

Розмір пенсії в розподільній системі залежить від заробітної плати працівника, він формується з внесків, що становлять 16% заробітної плати. З цих внесків складаються умовні накопичення, тобто накопичуються не живі гроші, а зобов'язання. Умовні накопичення індексуються з урахуванням темпів зростання заробітної плати і демографічної ситуації в країні. Розмір пенсії визначається на підставі умовних накопичень та очікуваної тривалості життя.

Другий рівень – накопичувальна система.

Накопичувальна пенсія залежить від заробітної плати працівника, який відраховує 2,5% заробітної плати на індивідуальний пенсійний рахунок. Працівник має можливість вибрати приватний пенсійний фонд чи навіть кілька фондів, де він розміщує свої накопичення.

На інвестиційну діяльність фондів у Швеції накладені значні обмеження. За пенсійними фондами здійснює нагляд міністерство фінансів країни, що проводить щорічну фінансову перевірку і звітує про роботу фондів перед національним парламентом.

Гарантовану пенсію виплачують громадянам, які одержують дуже маленьку умовно-накопичувальну і накопичувальну пенсії чи зовсім їх не одержують.

Гарантована пенсія фінансується з державного бюджету, її починають виплачувати після досягнення 65 років. У повному розмірі її встановлюють тим людям, які прожили в країні 40 років після того, як досягли 25-річного віку.

Третій рівень – добровільне пенсійне забезпечення.

Найбільшого поширення у Швеції набули добровільні професійні пенсійні системи, регульовані колективним договором між працівником і роботодавцем. Вони охоплюють близько 90% працівників і забезпечують додаткову пенсію. Все більшу популярність набувають також індивідуальні добровільні накопичувальні пенсійні схеми.

Казахстан

Казахстан – одна з передових країн СНД у галузі реформування пенсійного забезпечення. Казахстан першим увів обов'язкову накопичувальну пенсійну систему.

З 1 січня 1998 р. у Казахстані впроваджено багаторівневу пенсійну систему, що є поєднанням солідарної і накопичувальної систем.

Солідарна пенсійна система

Право на отримання пенсії мають жінки, старші 58 років, за наявності 20-річного виробничого стажу і чоловіки, старші 63 років, за наявності 25-річного стажу. Допускається можливість виходу на пенсію для чоловіків і жінок у 55 років, якщо розмір пенсійних накопичень є достатнім для отримання мінімальної пенсії.

Розмір пенсії в солідарній системі залежить від виробничого стажу і фінансується з бюджету, що акумулює спеціальний соціальний податок та інші надходження.

У рамках розподільної системи введено державну базову пенсійну виплату. З 2006 року пенсіонерам незалежно від стажу роботи, заробітку і розміру пенсії щомісяця виплачують базову пенсію в розмірі 20% прожиткового мінімуму. Надалі цю суму доведуть до 75%.

Накопичувальна пенсійна система

Усі працюючі громадяни Казахстану в обов'язковому порядку відраховують 10% своїх доходів до накопичувального пенсійного фонду на індивідуальні пенсійні рахунки.

Водночас вони мають право робити також і добровільні пенсійні відрахування. Накопичені засоби інвестуються в економіку, а після припинення трудової діяльності працівника йдуть на його особисте пенсійне забезпечення. Накопичувальна система Казахстану на поточному етапі складається з двох частин: державної і приватної.

ДНПФ – Державний накопичувальний пенсійний фонд – робить збір лише обов'язкових пенсійних відрахувань вкладників і здійснює пенсійні виплати одержувачам у порядку, установленому Урядом РК. Після закінчення визначеного періоду планується приватизація ДНПФ, тобто фактично вся пенсійна система буде зосереджена в приватному секторі.

ННПФ – Недержавні накопичувальні пенсійні фонди – юридичні особи, організовані у формі акціонерного товариства відкритого чи закритого типу. Відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення в РК» ННПФ є центральною ланкою в пенсійній системі.

Кожен громадянин має право самостійно обирати накопичувальний фонд: приватний чи державний. Нині ринкова частка державного накопичувального пенсійного фонду зменшилася з 90% у 1998 році до 17,9%.

Великобританія

Сучасна пенсійна система Великобританії – багаторівнева і вважається однією з найдосконаліших у світі. Пенсійна модель – трирівнева, вона розділяється на базові державні пенсії, державні пенсії за вислугою років і недержавні пенсії.

Перший рівень – базова пенсія, яку виплачує держава всім британцям після досягнення ними пенсійного віку. Розмір цієї пенсії не залежить від стажу роботи пенсіонера, його трудових успіхів і одержуваної зарплати.

Другий рівень – державні пенсії за вислугою років.

Розмір цієї пенсії залежить від стажу працівника і заробітної плати, з якої сплачувалися внески. Працівник, який не бажає брати участь у державній пенсійній програмі, може вийти з неї, проте у цьому разі він зобов'язаний брати участь у будь-якій схемі додаткового пенсійного забезпечення.

Третій рівень – недержавна пенсійна система.

У Великобританії є безліч різних способів накопичення приватних пенсій. Найбільшого поширення набули професійні пенсійні системи. Працівники укладають колективний договір з роботодавцем, на підставі якого він відраховує внески на пенсійне забезпечення і формує пенсійні виплати.

Значну роль у системі пенсійного забезпечення Великобританії відіграють страхові компанії, що надають безліч послуг з додаткового пенсійного забезпечення населення.

Недержавна пенсійна система користується найбільшою популярністю серед населення Великобританії. Саме вона дає змогу отримувати досить велику пенсію, розмір якої працівник регулює самостійно, виходячи зі своїх внесків. Приватне пенсійне забезпечення поступово витісняє державне.

Німеччина

Модель пенсійної системи Німеччини характерна також для Австрії, Італії, Франції та багатьох інших країн Західної Європи. Пенсійна система Німеччини характеризується як «система трьох рівнів».

Перший рівень – обов'язкове пенсійне страхування.

Перший рівень є обов'язковим для окремих систем, що функціонують на основі законодавчих норм. У Німеччині є чотири «обов'язкові системи» такого типу:

• пенсійне страхування робітників та службовців, а також деяких категорій самозайнятого населення (діячі мистецтв і публіцисти; особи, які мають ремісничі спеціальності; особи, які працюють удома тощо);
• пенсійне забезпечення чиновників, яке є обов'язковою системою для держапарату;
• допомога щодо забезпечення старості для фермерів і для членів їхніх родин;
• пенсійне забезпечення за професійними групами (лікарі, аптекарі, ветеринари, архітектори, адвокати, нотаріуси тощо).

Державна пенсія в Німеччині має розподільний характер і залежить від рівня зарплати і виробничого стажу. Працівник і роботодавець відраховують до державного пенсійного фонду однаковий відсоток, що становить 19,4% фонду оплати праці.

Другий рівень – «пенсії від підприємств».

Багато підприємств виплачують пенсії своїм колишнім співробітникам додатково до пенсій, зароблених у системі встановленого законом пенсійного страхування. Ця форма захисту в старості є добровільною. Підприємство самостійне вирішує питання надання пенсії своїм співробітникам.

Третій рівень – турбота про свою старість приватним способом.

Для цього прийнятні всі форми створення приватного капіталу (купівля нерухомості, створення фонду цінних паперів, укладання договорів про довготермінові ощадні внески, про страхування життя з метою накопичення коштів, про пенсійне страхування).

Типовою формою створення приватного капіталу є укладання договору про страхування життя з метою накопичення коштів чи укладання індивідуального договору про пенсійне страхування.

Особливістю німецької моделі є те, що на підприємстві є самоврядний структурний підрозділ, що займається корпоративними та особистими пенсійними програмами працівників.

Пенсійну систему Німеччини вважають однією з найефективніших у Європі, вона дуже впливає на розвиток і формування пенсійних систем у багатьох країнах.

США

Модель пенсійної системи США ґрунтується переважно на особистому пенсійному страхуванні населення. У США функціонують державні та приватні пенсійні програми, що працюють за принципом накопичувальних систем. Вони виконують соціальну та інвестиційну роль.

Розподільні пенсійні системи

Розподільна система є «обміном між поколіннями», тобто працюючі громадяни утримують пенсіонерів. Принцип «обміну» здійснюється в обов'язковому порядку, і працює лише на державному рівні.

Державна розподільна система призначена не для інвестицій, а для гарантованої виплати пенсій пенсіонерам.

Найбільша державна пенсійна система США (Загальна федеральна програма – ЗФП) побудована за розподільним принципом та охоплює майже всіх, хто працює в приватному секторі економіки.

Накопичувальні пенсійні системи

До накопичувальних пенсійних систем належать державні та приватні пенсійні програми.

Державні накопичувальні пенсійні програми призначені для забезпечення громадян, які працюють на уряд і місцеві органи влади. Основним джерелом надходжень до накопичувальних пенсійних фондів є щорічні внески Федерального уряду, а також інвестиційний дохід фондів. Участь громадян у приватних накопичувальних пенсійних програмах є добровільною.

Інвестиційна функція накопичувальних пенсійних систем відіграє головну роль. Накопичувальні пенсійні фонди є найбільшим джерелом довгострокових інвестицій в економіку США.

Модель пенсійної системи США функціонує в деяких країнах Латинської Америки, а також у Португалії.

Чилі

Пенсійна система Чилі, яка існує вже понад два десятиріччя, є найбільш зрілою.

Чилі успішно здійснила перехід на нову систему, оскільки уряд підкріпив реформи зміцненням бюджетної дисципліни і знизив податки на фонд заробітної плати.

Пенсійна система Чилі вважається найкращою щодо фінансування пенсій. Вона гарантує державну виплату, що доповнює обов'язкове накопичувальне страхування в приватних фондах.

Чилійська пенсійна модель – дворівнева.

Перший рівень – це обов'язкові відрахування коштів із заробітної плати працівника в один із приватних пенсійних фондів, суворо контрольованих державою.

Кожен працівник формує особистий накопичувальний внесок, який потім стає його майбутньою пенсією. Пенсійні фонди забезпечують мінімальну гарантовану прибутковість і захист від ризику своїх вкладників. Кожному громадянину надано право переходу з одного фонду до іншого.

У разі досягнення пенсійного віку застрахований одержує виплати накопиченої суми або використовує накопичений капітал для придбання довічної особистої пенсії.

Якщо стратегія того чи іншого фонду не приносить достатнього прибутку, то пенсія за певних умов надається державою.

Другий рівень – це страхування на випадок настання інвалідності та втрати годувальника.

Упровадження нової пенсійної системи в Чилі вплинуло на економіку цієї країни і сприяло розвитку національної фінансової системи. Подібні системи діють в Аргентині, Перу і Колумбії.